урятований
УРЯТО́ВАНИЙ (ВРЯТО́ВАНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до урятува́ти.
Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв Максима наскрізь (І. Франко);
Інші люди сиділи край шляху на сундучках і клунках – очевидно, рештках, урятованих з вогню, – і мовчки дивилися на згарища рідних домів (Ю. Смолич);
Далі, далі! Скільки вистачить сил! Ще трохи – і тоді він врятований! (І. Багряний);
Якби я тоді встиг на день раніше, навіть на кілька годин – батько був би врятований (П. Загребельний);
// у знач. ім. урято́ваний, ного, ч. Той, кого урятували, звільнили від чого-небудь.
Капрал обіцяв урятованому неминучу похвалу за такий смілий учинок (І. Франко);
// урято́вано, безос. пред.
Прагу було врятовано від зруйнування, а мешканців її – від загибелі (О. Гончар);
– Рота, вважай, загинула, зате ж врятовано бригаду, – озвався Розторгуєв, – і ворог не пройшов! (Є. Доломан).
Значення в інших словниках
- урятований — урято́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- урятований — [ўр'атованией] = врятований м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- урятований — (врятований), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до урятувати. || урятовано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. урятований, -ного, ч. Той, кого урятували, звільнили від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- урятований — Урято́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- урятований — УРЯТО́ВАНИЙ (ВРЯТО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до урятува́ти. Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв Максима наскрізь (Фр. Словник української мови в 11 томах