1. Словник української мови в 11 томах

урятований

УРЯТО́ВАНИЙ (ВРЯТО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до урятува́ти.

Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв Максима наскрізь (Фр., VI, 1951, 19);

Інші люди сиділи край шляху на сундучках і клунках — очевидно, рештках, урятованих з вогню, — і мовчки дивилися на згарища рідних домів (Смолич, II, 1958, 40);

// у знач. ім. урято́ваний, ного, ч. Той, кого урятували, звільнили від чого-небудь.

Капрал обіцяв урятованому неминучу похвалу за такий смілий учинок (Фр., II, 1950, 264);

// урято́вано, безос. присудк. сл.

Прагу було врятовано від зруйнування, а мешканців її — від загибелі (Гончар, III, 1959, 445).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урятований — урято́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. урятований — [ўр'атованией] = врятований м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. урятований — УРЯТО́ВАНИЙ (ВРЯТО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до урятува́ти. Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв Максима наскрізь (І. Франко); Інші люди сиділи край шляху на сундучках і клунках – очевидно, рештках, урятованих з вогню... Словник української мови у 20 томах
  4. урятований — (врятований), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до урятувати. || урятовано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. урятований, -ного, ч. Той, кого урятували, звільнили від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. урятований — Урято́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)