урівноважувати
УРІВНОВА́ЖУВАТИ (ВРІВНОВА́ЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УРІВНОВА́ЖИТИ (ВРІВНОВА́ЖИТИ), жу, жиш, док., кого, що.
1. Робити рівним чому-небудь за вагою, зводити до рівноваги.
Ядро будь-якого елемента несе позитивний заряд .. Навколо рухаються електрони, від'ємний заряд яких ніби врівноважує позитивний заряд ядра (з наук.-попул. літ.);
– А що як спробувати врівноважити шпиндель? – несподівано сам себе питає вголос Петро (О. Донченко);
Вчені та інженери завжди виходили з того, щоб створювана у нас техніка [військова] повноцінно могла урівноважити досягнуту США перевагу (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Доводити до відповідності з чим-небудь, зрівнювати у якому-небудь відношенні.
Стільки широких обов'язків не можна сполучити і врівноважити (Леся Українка);
Необхідно знати, як урівноважувати сили техногенної руйнації середовища дійовими екологічними засобами (з наук.-попул. літ.);
// Заспокоювати, доводити до нормального стану.
Яремченко зрозумів, що жартом не доймеш дівчини, що треба якось іншим способом урівноважити її, може, добрим ласкавим словом, а може, логікою фактів... (Д. Бедзик);
– Давайте цигарки запалимо. Це врівноважує нерви (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)