усамітнення

УСАМІ́ТНЕННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. усамі́тнитися.

Олекса так здивовано глянув, і погляд той був таким ясним покажчиком далекості, усамітнення, пустельництва якогось (Г. Хоткевич);

Цілуються, розгарячені швидкою їздою, усамітненням на безлюдному березі (В. Яворівський);

Примостилася [Інна] на задньому сидінні, біля вікна, хотілося усамітнення (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. усамітнення — усамі́тнення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. усамітнення — [усам’ітнеин':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. усамітнення — -я, с. Дія за знач. усамітнитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови