усамітнення
УСАМІ́ТНЕННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. усамі́тнитися.
Олекса так здивовано глянув, і погляд той був таким ясним покажчиком далекості, усамітнення, пустельництва якогось (Г. Хоткевич);
Цілуються, розгарячені швидкою їздою, усамітненням на безлюдному березі (В. Яворівський);
Примостилася [Інна] на задньому сидінні, біля вікна, хотілося усамітнення (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- усамітнення — усамі́тнення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- усамітнення — [усам’ітнеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- усамітнення — -я, с. Дія за знач. усамітнитися. Великий тлумачний словник сучасної мови