усамітнений

УСАМІ́ТНЕНИЙ, а, е.

Який уникає спілкування з людьми, залишається один.

Вона охоча до цих розмов: стільки всього й розваги у неї, зовсім усамітненої (І. Нижник);

На противагу руссоїстським проектам формування “природної людини”, усамітненої осторонь від суспільства, Базедов кладе наголос на громадянському вихованні (з наук. літ.);

// Відокремлений від інших, одинокий.

Лише з одного боку долина розкривається до Дніпра у вигляді широких воріт .. У цій усамітненій місцині й відродився Межигірський монастир (з наук.-попул. літ.);

Але дуже швидко він збагнув, що то всього лиш усамітнена місцина, в якій старики навчали кожен своєму (Г. Колісник);

Усамітнена хвиля.