усамітнюватися

УСАМІ́ТНЮВАТИСЯ, УСАМО́ТНЮВАТИСЯ, нююся, нюєшся, недок., УСАМІ́ТНИТИСЯ, УСАМО́ТНИТИСЯ, нюся, нишся, док.

Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми.

Виливав у листах до нього свою тугу: “Усамітнюючись зовсім від усіх, не знаходячи тут жодного, з ким міг би злити довгочасні думи свої, залишився я осиротілий...” (О. Полторацький);

Усамітнившись у печері серед скель, щоб звершити аскетичний подвиг, .. Іван Вишенський спочатку знаходить спокій, умиротворення. Але згодом його починають гризти сумніви (з наук. літ.);

Фейєрбах .. усамітнився у своєму сільському житті, щоб глибше думати і ближче відчувати природу (з наук. літ.);

// Відокремлюватися від інших, намагатися зостатись наодинці з ким-небудь.

Анничка з тривогою розповідала, що останнім часом і Блоха, і княгиня Єва щось дуже веселі, часто усамітнюються (В. Гжицький);

Залишивши гостей за кавою та сигарами, генерал д'Ансельм тим часом усамітнився в своєму кабінеті з полковником Фредамбером, капітаном Ланжероном і адміралом Боллардом (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. усамітнюватися — усамі́тнюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. усамітнюватися — Бути <�залишатися> на самоті, (від людей) цуратися кого; п! ВІДОРЕМЛЮВАТИСЯ; док. УСАМІТНИТИСЯ, (у глушині) фр. зашитися.  Словник синонімів Караванського
3. усамітнюватися — [усам’іт(')н'уватиес'а] -н'уйус'а, -н'уйеіс':а, -н'уйеіц':а, -н'уйуц':а  Орфоепічний словник української мови
4. усамітнюватися — і усамотнюватися, -нююся, -нюєшся, недок., усамітнитися і усамотнитися, -нюся, -нишся, док. Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми. || Відокремлюватися від інших, намагатися зостатись наодинці з ким-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. усамітнюватися — УСАМІ́ТНЮВАТИСЯ i УСАМО́ТНЮВАТИСЯ, нююся, нюєшся, недок., УСАМІ́ТНИТИСЯ і УСАМО́ТНИТИСЯ, нюся, нишся, док. Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми.  Словник української мови в 11 томах