усамітнюватися

Бути <�залишатися> на самоті, (від людей) цуратися кого; п! ВІДОРЕМЛЮВАТИСЯ; док. УСАМІТНИТИСЯ, (у глушині) фр. зашитися.

Значення в інших словниках

1. усамітнюватися — усамі́тнюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. усамітнюватися — [усам’іт(')н'уватиес'а] -н'уйус'а, -н'уйеіс':а, -н'уйеіц':а, -н'уйуц':а  Орфоепічний словник української мови
3. усамітнюватися — УСАМІ́ТНЮВАТИСЯ, УСАМО́ТНЮВАТИСЯ, нююся, нюєшся, недок., УСАМІ́ТНИТИСЯ, УСАМО́ТНИТИСЯ, нюся, нишся, док. Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми.  Словник української мови у 20 томах
4. усамітнюватися — і усамотнюватися, -нююся, -нюєшся, недок., усамітнитися і усамотнитися, -нюся, -нишся, док. Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми. || Відокремлюватися від інших, намагатися зостатись наодинці з ким-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. усамітнюватися — УСАМІ́ТНЮВАТИСЯ i УСАМО́ТНЮВАТИСЯ, нююся, нюєшся, недок., УСАМІ́ТНИТИСЯ і УСАМО́ТНИТИСЯ, нюся, нишся, док. Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми.  Словник української мови в 11 томах