уславлятися
УСЛАВЛЯ́ТИСЯ (ВСЛАВЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся і УСЛА́ВЛЮВАТИСЯ (ВСЛА́ВЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УСЛА́ВИТИСЯ (ВСЛА́ВИТИСЯ), влюся, вишся; мн. усла́вляться; док.
1. Ставати знаменитим, славнозвісним; прославлятися.
Хай живе, хай уславляється жінка вільна, жінка-творець, жінка-мати (Остап Вишня);
Декрет на честь Діофанта, який уславився в війнах зі скіфами та Боспором, був прийнятий на народних зборах в Херсонесі (з наук. літ.);
Ми матимемо найкращого майстра корабля, що вславився на південних морях (Ю. Яновський);
Згодом Біон досяг великих успіхів, .. уславився як творець основного кінічного жанру – діатриби (з наук. літ.);
Уславився кобзар Микита на всю округу невольницькими плачами (Ф. Бурлака);
// Виділятися серед інших якимись якостями, особливостями тощо.
Найбільше трапляється мармурів у Криму, Донбасі, та особливо уславилися ними Карпати (з наук.-попул. літ.).
2. розм. Ставати відомим своїми негативними діями, вчинками.
Вельможа Теплов .. уславився своїми доносами на Ломоносова (П. Тичина).
3. тільки недок. Пас. до уславля́ти, усла́влювати 1, 2.
Змістом своїм історичні пісні є яскравим виявом світогляду волелюбного українського народу. В них уславлюються героїчні подвиги кращих його синів, їх патріотизм (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)