успадкований

УСПАДКО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до успадкува́ти.

Коли маєш дар, успадкований від матерi, вiд рiдної пiснi, вiд народу, то обов'язок твiй – народовi його й повернути! (О. Гончар);

Мова йде про стійкий архетип прадавньої землеробної культури, успадкований українцями від своїх пращурів, що віками мешкали на Середньому Подніпров'ї (з наук. літ.);

У хребетних тварин поряд з успадкованими формами поведінки спостерігається багато набутих реакцій, навичок (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. успадкований — успадко́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. успадкований — [успадкованией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. успадкований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до успадкувати. || успадковано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. успадкований — ПРИРО́ДЖЕНИЙ (властивий від народження), УРО́ДЖЕНИЙ (ВРОДЖЕНИЙ), ПРИРО́ДНИЙ, УСПАДКО́ВАНИЙ, ПРИРОЖДЕ́ННИЙ заст. Краще з наперсток розуму природженого, ніж цебер приученого (прислів'я); З натури Неля була несміливою.  Словник синонімів української мови
5. успадкований — УСПАДКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до успадкува́ти. Гостро сатиричною, викривальною є картина, де змальовано, як Марта і Степанида [в творі «Над Чорним морем» І. Нечуя-Левицького] ділять успадковане від батька майно (Іст. укр. літ.  Словник української мови в 11 томах