успадкований

ПРИРО́ДЖЕНИЙ (властивий від народження), УРО́ДЖЕНИЙ (ВРОДЖЕНИЙ), ПРИРО́ДНИЙ, УСПАДКО́ВАНИЙ, ПРИРОЖДЕ́ННИЙ заст. Краще з наперсток розуму природженого, ніж цебер приученого (прислів'я); З натури Неля була несміливою. Дехто пояснював це надмірною вродженою делікатністю (Ірина Вільде); — Вітаю вас, Ніно Романівно, у вас природний педагогічний хист (О. Донченко); — В неї є прирожденна естетичність: все їй здається театром, сценою (І. Нечуй-Левицький).

СПАДКОЄ́МНИЙ (який має право на спадщину; який від народження належить до певного соціального стану, до якого має перейти влада; який є спадщиною), СПАДКО́ВИЙ, УСПАДКО́ВАНИЙ (одержаний у спадщину). Спадкоємний принц; Спадкоємний князь; Синові залишив той самий спадкоємний хутір (М. Стельмах); Спадкове дворянство; Успадковані землі.

Значення в інших словниках

1. успадкований — успадко́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. успадкований — [успадкованией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. успадкований — УСПАДКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до успадкува́ти. Коли маєш дар, успадкований від матерi, вiд рiдної пiснi, вiд народу, то обов'язок твiй – народовi його й повернути! (О.  Словник української мови у 20 томах
4. успадкований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до успадкувати. || успадковано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. успадкований — УСПАДКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до успадкува́ти. Гостро сатиричною, викривальною є картина, де змальовано, як Марта і Степанида [в творі «Над Чорним морем» І. Нечуя-Левицького] ділять успадковане від батька майно (Іст. укр. літ.  Словник української мови в 11 томах