успадкування
УСПАДКУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. успадкува́ти.
На додаток вона [Маргарита Порфирівна] нагадала про міську парафію на Юр'ївщині й майбутнє успадкування п'ятикімнатного будинку (Б. Антоненко-Давидович);
Успадкування ознак, набутих організмом у процесі його життя, не тільки можливе, але й необхідне (з наук.-попул. літ.);
Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)