уставати
УСТАВА́ТИ (ВСТАВА́ТИ), устаю́, устає́ш, недок., УСТА́ТИ (ВСТА́ТИ), уста́ну, уста́неш, док.
1. Підводитися, ставати на ноги.
Який час дивиться [Лукаш] на вогонь, потім устає, відходить далі від огнища і походжає по галяві (Леся Українка);
– Щохвилини він уставав і пив воду (Ю. Яновський);
Учні разом устали, дружно відповіли на привітання вчительки (О. Донченко);
Він [владика] устав у колясці і благословив довкруги хрестом (А. Чайковський);
// Підводячись, залишати певне місце, злазити, переходити куди-небудь.
Батько сів біля зятя, а мати, звісно, поралась, сама і страву на стіл подавала, бо вже Марусі не годилося з посаду уставати (Г. Квітка-Основ'яненко);
Мотрі зробилось холодно. Устала вона з печі, щоб хоч двері зачинити (Панас Мирний);
Посірілий, розхристаний, підскакав [Козаков] до “хазяїна”, доповів, не встаючи з сідла (О. Гончар);
Устань. Тюремне ліжко застели (В. Стус);
Швед .. устав і поклонився Ганні (Б. Лепкий);
Гриць устав та шась поза городом (Л. Костенко).
2. Прокинувшись, підводитися з постелі.
– Вставай, Енею, годі спати (І. Котляревський);
Уставала Мелася раніш од усіх і лягала од усіх пізніш, бо .. було їй, вже казано вам, такого діла, що ой-ой! (Марко Вовчок);
Це було в неділю .. Він устав рано і мовчки почав справлятися біля хазяйства (Б. Грінченко);
Сагайдачний .. устав рано, умився, поснідав з товаришами (А. Чайковський);
Цього весняного ранку Оксен устав, як завжди, рано, тільки проспівали треті півні (Григорій Тютюнник);
Тут люди, як в степах, рано встають, схід сонця не просипають (О. Гончар);
Звичайно ранком, коли вже Ганна Обидовська встала, .. коли люди з Мручкової сотні .. варту круг намету тримали, він лягав у своїй кватирі (Б. Лепкий).
3. перен. Повставати на боротьбу з гнобителями, підніматися на захист чого-небудь.
Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте (Т. Шевченко);
Дарма, кати оскаженілі! Вам перемоги не діждать! Назустріч вашій темній силі Устала промениста рать (М. Рильський).
4. Здійматися вгору (про куряву, туман, хвилі і т. ін.).
– Що то, діду, курить у долині? – спитав хлопчик. – То туман устає (Панас Мирний);
В бухті хвилювання було не таке сильне, як на морі. Але й тут уставали високі хвилі (М. Трублаїні);
// Підніматися, займати положення, близьке до вертикального.
Палуба вставала дибки крутою горою, перетворювалася на крутий схил, на якому чудом утримувалися матроси (З. Тулуб);
// Сходити, з'являтися на небі (про небесні світила).
Сім'я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає (Т. Шевченко);
Люблю я ті часи, як сонце вже встає (М. Рильський);
Над морем уставало яскраве .. сонце (О. Донченко);
Сонечко встало, прокинулось ясне, Грає вогнем, променіє (Леся Українка);
// Починатися, наставати (про ранок, день і т. ін.).
Із перлистого туману При яснім моїм вікні Устає півсонний ранок, Гасить зорі і вогні (М. Рильський);
Устане ще день яснобарвний (А. Малишко);
Над вами день встає, як стяг зорі багряний (В. Сосюра).
5. перен. Показуватися, ставати видним.
Коні витягли фаетон на гору. З-за гори разом устало все Кам'яне (І. Нечуй-Левицький);
Бійці поспішали досягти вершини і глянути вперед: що там? Чи не рівнини, чи не степи?.. А перед ними знову вставала панорама гір, нижчі і вищі кряжі (О. Гончар);
// З'являтися в процесі роботи, будівництва і т. ін.
Скрізь робота кипить .. Там риштують, а там Вже новий устає терикон (Г. Бойко);
Устав Севастополь з руїн, Мов пам'ятник на п'єдесталі, На скелі красується він (М. Нагнибіда);
Не діези цвітуть, не бемолі, – то залізо залізо гризе, то в колишньому дикому полі корпусами встає ХТЗ (В. Сосюра);
// Виникати, поставати з чогось, через щось.
Вона тільки судила та сварилась, що мати кориться чоловіку, що з того усе лихо встає (Марко Вовчок);
Пісня з серця мого устає (Леся Українка);
Як росло в ті хвилини у душах ясне відчуття величезних обов'язків, що перед нами вставали! (С. Голованівський);
Гостре обурення однак скоро пройшло, і крики поволі затихли. Знов устало питання – те саме, що і спочатку, – що ж мають робити? (М. Коцюбинський);
// перен. Відновлюватися, набувати нових рис.
На кістках тих мучеників встане Україна і засяє своєю красою на усю землю (А. Чайковський);
// рідко. Охоплювати кого-небудь (про почуття).
Проснулася туга, устала ненависть... (Панас Мирний).
6. перен. Поставати в уяві, пам'яті.
Перед очима в Маланки встала левада – зелена, весела, над річкою... Вони з Гафійкою плоскінь беруть (М. Коцюбинський);
Перед Данилом встає прадід, загублений на цій рівнині, встають спогади дитинства; “топчу, топчу ряст”, шепотить він. Прадід згадувався лагідний і старий (Ю. Яновський);
Вірші [О. Пушкіна] ллються, як дзвінкий прозорий струмок. Встають засніжені верховини гір (О. Донченко).
7. Те саме, що ожива́ти 1.
Вже усі тії, що полягли, вони не устануть – нехай же над ними земля пером! (Марко Вовчок);
З руїни вже мати не встане – розкинула руки в рову (В. Стус).
8. діал. Припинятися, переставати робити що-небудь.
Напасники тепер отямилися .. Мучення хлопців відразу устало (А. Чайковський).
(1) Встава́ти на но́ги – те саме, що Ста́ти (вста́ти, звести́ся, підня́тися і т. ін.) / става́ти (зво́дитися, підніма́тися і т. ін.) на [свої́ (вла́сні, рі́вні)] но́ги (див. става́ти);
(2) Встава́ти (підво́дитися і т. ін.) / вста́ти (підве́стися і т. ін.) з-за сто́лу (стола́) – вставати, закінчивши їсти.
Укинула Пріська ложку каші в рот; не пожувавши, ковтнула та й удавилася. З тим устала із-за столу (Панас Мирний);
Першою підводиться [Настя] з-за столу і з повагою господині несе до припічка ложки, полив'яний полумисок (М. Стельмах);
Опуска́тися (става́ти, схиля́тися, устава́ти, преклоня́ти і т. ін.) / опусти́тися (ста́ти, схили́тися, уста́ти, преклони́ти, упа́сти і т. ін.) на колі́на (навко́лішки) <�Схиля́ти / схили́ти колі́на> див. опуска́тися;
Щоб (бода́й) ліг і не встав див. ляга́ти;
(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) з гро́бу встав:
а) надзвичайно виснажений.
Не краще виглядає людина, про яку кажуть як з гробу встав (із журн.);
б) відродитися, з'явитися несподівано.
Українське військо, мов з могили встало, Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло (О. Олесь).
◇ [Аж] воло́сся (во́лос, чуб) підніма́ється (підійма́ється, встає́, стає́, лі́зе і т. ін.) / підні́меться (вста́не, ста́не, полі́зе і т. ін.) [вго́ру (догори́, ди́бом, ду́бом, сторч і т. ін.)] див. воло́сся;
Аж ку́рява встає́ див. ку́рява;
(4) Аж ми́ло вста́ло (д) див. ми́ло¹; Вирина́ти (встава́ти, сплива́ти) / ви́ринути (вста́ти, спливти́, сплисти́, майну́ти і т. ін.) в па́м'яті чиїй (в спо́минах чиїх), див. вирина́ти;
(5) Встава́ти / вста́ти з по́пелу [і руї́н] – відроджуватися, повертатися до життя.
За домом у відступі ми сумували, за сміхом жінок і дівчат... Виходь, Батьківщино, ми з попелу встали, виходь переможців стрічать! (С. Голованівський);
(6) Встава́ти (підво́дитися) / вста́ти (підвести́ся) з лі́жка – починати одужувати після тяжкої хвороби.
На восьмий тиждень я устав з ліжка. Тоді вже почав жваво у силу вбиратись (Марко Вовчок);
Він знов був дуже слабий на плеврит. Як заслаб на Різдво, то тільки тепер встав з ліжка (М. Коцюбинський);
Я .. дожидався, поки жінка підведеться з ліжка, поки хатні клопоти прибере до своїх рук (Панас Мирний);
(7) Встава́ти (підніма́тися) / вста́ти (підня́тися) з колі́н – звільнятися від гніту, поневолення.
Так, мій народ і був, і є, Що б не писали квачомази! Просто: встає він не одразу, Але встає з колін, встає! (з газ.);
Африка піднялась з колін, вона розпрямляє свої могутні плечі, розриває кайдани (із журн.);
(8) Вста́ти на лі́ву (не на ту) но́гу – бути роздратованим, у поганому настрої.
На обрії веселе сонце, в небі жодної хмаринки, але навколо якось непривітно, похмуро. То, мабуть, від того, що поліцаї сьогодні встали на ліву ногу (Ю. Збанацький);
[Личак:] Е, Матвію, ти сьогодні, мабуть, не на ту ногу встав. Сидиш, насупився, розумієш, як віл перед обухом (Я. Мамонтов);
Вста́ти з лі́вої ноги́.
Сьогодні прокинувся [Федір Іполитович] пізно, по-недільному. Виспався на славу, встав начебто не з лівої ноги (Ю. Шовкопляс);
– Проломилась хмара наді мною золотою чашею грози! Може, вранці десь на Чорногорі сонце встало з лівої ноги (Л. Костенко);
Вста́ти лі́вою ного́ю.
Макар Іванович Ліжко встав, мабуть, із ліжка лівою ногою, бо так йому сьогодні не по собі щось, усе його дратує, усе турбує (М. Коцюбинський);
Здійма́тися (встава́ти, підніма́тися і т. ін.) / здійня́тися (вста́ти, підня́тися і т. ін.) стовпо́м (стовпа́ми, як (мов, ні́би і т. ін.) стовп) див. здійма́тися;
(9) [І] вста́ти і лягти́ у кого – постійно, весь час перебувати в кого-небудь.
Остап Шкандибенко одружився, та взяв жінку з другого села, якусь таку повію, що і встала і лягла у молодого дяка... (Панас Мирний);
І ляга́ючи, і устаючи́ див. ляга́ти;
І лягти́ і вста́ти див. ляга́ти;
[І] ме́ртвий уста́в би з домови́ни (проки́нувся б, просну́вся б і т. ін.) див. ме́ртвий;
Лягти́ і не вста́ти див. ляга́ти;
Ми́ло встає́ / вста́ло див. ми́ло¹;
Ста́ти (вста́ти, звести́ся, підня́тися і т. ін.) / става́ти (зво́дитися, підніма́тися і т. ін.) на [свої́ (вла́сні, рі́вні)] но́ги див. става́ти;
(10) Уста́ти на прю (д) див. става́ти.
Словник української мови (СУМ-20)