уставлятися
УСТАВЛЯ́ТИСЯ¹ (ВСТАВЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УСТА́ВИТИСЯ (ВСТА́ВИТИСЯ), влюся, вишся; мн. уста́вляться; док.
1. розм. Спрямувавши кудись, на кого-, що-небудь погляд, очі, невідривно дивитися якийсь час.
Орися зіскакує з лави, .. своїми голубими очима, в яких горить нескорена рішучість, як роздратована кішечка, вставляється на батька (Григорій Тютюнник);
Христя наближалася все ближче та ближче, уже скільки цікавих очей з-під чорних брів уставилися у неї (Панас Мирний).
2. за кого, за ким, діал. Заступатися (у 1 знач.).
– Куме, я тобі по добру кажу, не смійся, признайся до всього, то вже я вставлюся за тобою, аби тебе високий суд не повісив (І. Франко);
// Підтримати когось у його проханні, висловитися на чиюсь користь тощо.
Просив [Гринько] Пазю, щоби вставилася за ним у Варвари. Нехай Варвара вийде за нього заміж. Пазя вставлялась, а Варвара не хотіла й слухати (Л. Мартович).
3. діал. Те саме, що става́ти 3.
Усе міщанство вийшло назустріч. .. Школа уставилася під наглядом ректора біля школи (А. Чайковський);
// Шикуватися, ставати строєм.
Уставились у клин. Напереді став сотник із Касяном, відтак ставали козаки один за другим (А. Чайковський);
[Шведи] уставляються і відходять туди, де табір над рікою стояв (Б. Лепкий).
УСТАВЛЯ́ТИСЯ² див. вставля́тися¹.
Словник української мови (СУМ-20)