установка
УСТАНО́ВКА, и, ж.
1. Дія за знач. устано́влювати, установи́ти 1.
Установкою називається процес закріплення деталі на верстаті чи в лещатах для обробки (з навч. літ.);
Застосовується також установка двигуна в шарнірі: напрям польоту змінюється завдяки його повороту (з наук.-попул. літ.).
2. Пристрій, механізм, за допомогою якого виконують певні операції або одержують щось.
Над головами їм туркотіла вітрова установка, що добувала електроенергію для власної радіостанції (П. Панч);
Великі площі газонів краще поливати дощувальними установками (з наук. літ.);
Завідувач лабораторій стояв на помості коло продувальної установки (Ю. Шовкопляс);
Проведено термодинамічні дослідження енергетичних установок, .. розглянуто газотурбінні та парогазові установки (з наук. літ.);
Документ передбачає укладання контрактів .. на реконструкцію та модернізацію технологічних установок (із журн.);
Головний конструктор реактора проектує і відповідає тільки за реакторну установку в межах своєї “зони проектування” (Ю. Щербак).
3. розм. Бойова гармата.
Комісар сам стріляв з передньої установки (Ю. Яновський).
4. В артилерії – регулювання, наведення прицілу і цілика в цифрах.
Присвічуючи шкалу цигарками і ліхтариками, наводчики востаннє перевіряли установки (О. Гончар).
5. психол., фізл. Зумовлена попереднім досвідом готовність людини до виконання певної діяльності; спрямованість діяльності організму або якогось його органу.
У піддослідного, якому демонстрували різні за величиною кружки, вироблялась фіксована установка на нерівність об'єктів (з наук. літ.).
(1) Вентиляці́йна устано́вка – пристрій для постачання камери-сховища повітрям, очищеним від шкідливих домішок.
Доповідач спокійно розповідав далі про систему вентиляційних установок, про витрату на них матеріалів, робочої сили та часу (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)