установка

УСТАНО́ВКА, и, ж.

1. Дія за знач. устано́влювати, установи́ти 1.

Установкою називається процес закріплення деталі на верстаті чи в лещатах для обробки (з навч. літ.);

Застосовується також установка двигуна в шарнірі: напрям польоту змінюється завдяки його повороту (з наук.-попул. літ.).

2. Пристрій, механізм, за допомогою якого виконують певні операції або одержують щось.

Над головами їм туркотіла вітрова установка, що добувала електроенергію для власної радіостанції (П. Панч);

Великі площі газонів краще поливати дощувальними установками (з наук. літ.);

Завідувач лабораторій стояв на помості коло продувальної установки (Ю. Шовкопляс);

Проведено термодинамічні дослідження енергетичних установок, .. розглянуто газотурбінні та парогазові установки (з наук. літ.);

Документ передбачає укладання контрактів .. на реконструкцію та модернізацію технологічних установок (із журн.);

Головний конструктор реактора проектує і відповідає тільки за реакторну установку в межах своєї “зони проектування” (Ю. Щербак).

3. розм. Бойова гармата.

Комісар сам стріляв з передньої установки (Ю. Яновський).

4. В артилерії – регулювання, наведення прицілу і цілика в цифрах.

Присвічуючи шкалу цигарками і ліхтариками, наводчики востаннє перевіряли установки (О. Гончар).

5. психол., фізл. Зумовлена попереднім досвідом готовність людини до виконання певної діяльності; спрямованість діяльності організму або якогось його органу.

У піддослідного, якому демонстрували різні за величиною кружки, вироблялась фіксована установка на нерівність об'єктів (з наук. літ.).

(1) Вентиляці́йна устано́вка – пристрій для постачання камери-сховища повітрям, очищеним від шкідливих домішок.

Доповідач спокійно розповідав далі про систему вентиляційних установок, про витрату на них матеріалів, робочої сили та часу (М. Трублаїні).