установка

УСТАНО́ВКА, и, ж.

1. Дія за знач. устано́влювати, установи́ти 1.

Установкою називається процес закріплення деталі на верстаті чи в лещатах для обробки (Практ. з машинозн., 1957, 236);

Застосовується також установка двигуна в шарнірі: напрям польоту змінюється завдяки його повороту (Наука.., 8, 1958, 16).

2. Пристрій, механізм, за допомогою якого виконують певні операції або одержують щось.

Над головами їм туркотіла вітрова установка, що добувала електроенергію для власної радіостанції (Панч, В дорозі, 1959, 242);

Великі площі газонів краще поливати дощувальними установками (Озелен. колг. села, 1955, 164);

Завідувач лабораторій стояв на помості коло продувальної установки (Шовк., Інженери, 1956, 174).

3. розм. Бойова гармата.

Комісар сам стріляв з передньої установки (Ю. Янов., І, 1954, 53).

4. В артилерії — регулювання, наведення прицілу і цілика в цифрах.

Присвічуючи шкалу цигарками і ліхтариками, наводчики востаннє перевіряли установки (Гончар, III, 1959, 155).

5. фізл. Зумовлена попереднім досвідом готовність людини до виконання певної діяльності; спрямованість діяльності організму або якогось його органу.

У піддослідного, якому демонстрували різні за величиною кружки, вироблялась фіксована установка на нерівність об’єктів (Рад. психол. наука.., 1958, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. установка — устано́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. установка — Готовність до стереотипних дій в типових для даної особистості ситуації. Розрізняють смислові операційні та інші види установок. англ. aim / purpose; нім. Einstellung f=, -en; угор. utositás; рос. установка. Словник із соціальної роботи
  3. установка — зап., агрегат, пристрій, механізм, устатковання; (дія) установляння, становлення, д. інсталяція; п-к УСТАНОВОЧНИЙ, агрегатний; (- інструкцію) для встановлення, ок. установчий. Словник синонімів Караванського
  4. установка — [устаноўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -овок Орфоепічний словник української мови
  5. установка — (в психології) — стан готовності до активної дії, спрямованої на досягнення певної мети чи задоволення потреби. Теорію У., яка грає значну роль для музичного навчання і мистецької діяльності, розробив Д.Узнадзе та його учні. Словник-довідник музичних термінів
  6. установка — УСТАНО́ВКА, и, ж. 1. Дія за знач. устано́влювати, установи́ти 1. Установкою називається процес закріплення деталі на верстаті чи в лещатах для обробки (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. установка — -и, ж. 1》 Дія за знач. установлювати, установити 1). 2》 Пристрій, механізм, за допомогою якого виконують певні операції або одержують щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. установка — ПРИСТОСУВА́ННЯ (обладнання, предмети, за допомогою яких виконується якась робота, полегшується, спрощується якийсь процес), ПРИ́СТРІЙ розм., ПРИ́ЛАД розм., АПАРА́Т розм., УСТАНО́ВКА розм. рідше. Одведена для неї кімната була прибрана з комфортом.. Словник синонімів української мови