устиджати

УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ), а́ю, а́єш і УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., розм.

Те саме, що соро́мити 1, 3.

Посилає мене мати Та п'яниченьку шукати. Ані в полі, ні в дорозі, А в шинкарки на порозі. Ой я стала приступати, Стала його устиджати (з народної пісні);

– А ти школяр та й цього не знаєш, – встидала мене бабуся (С. Васильченко);

Вона [сорочка] була досить-таки брудна, і це ніби трохи встидало сержанта (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. устиджати — устиджа́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. устиджати — (встиджати), -аю, -аєш і устидати (встидати), -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що соромити (у 1, 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. устиджати — СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИ розм., СО́ВІСТИТИ розм., СТРАМИ́ТИ розм., СРАМИ́ТИ заст., УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ) розм., УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ) розм. — Док.  Словник синонімів української мови
4. устиджати — УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ), а́ю, а́єш і УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., розм. Те саме, що соро́мити (у 1, 3 знач.). Посилає мене мати Та п’яниченьку шукати. Ані в полі, ні в дорозі, А в шинкарки на порозі.  Словник української мови в 11 томах