устрелити

УСТРЕ́ЛИТИ (ВСТРЕ́ЛИТИ), лю, лиш, док., кого, що, розм.

Убити пострілом.

Устрель же Дончака, Ярославе, .. за святую землю Руську (Панас Мирний);

А я вже втратив усяку надію що встрелити. Цілив на табунці, гатив на одиночки, і мої постріли розривали повітря, не пошкодивши ані одну летючу тварину (Олесь Досвітній);

// Стріляючи, поранити.

– Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? – Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (М. Коцюбинський);

// Те саме, що ви́стрілити.

Куля його не бралася: що до нього встрелиш, то він і оком не моргне (А. Чайковський).

Значення в інших словниках

1. устрелити — устре́лити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. устрелити — (встрелити), -лю, -лиш, док., перех., розм. Убити пострілом. || Стріляючи, поранити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. устрелити — УБИ́ТИ (ВБИ́ТИ) (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ, ЗАСТРЕ́ЛИТИ (ЗАСТРІ́ЛИТИ), УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИТИ), ЗВАЛИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм., УСТРЕ́ЛИТИ (ВСТРЕ́ЛИТИ) розм.  Словник синонімів української мови
4. устрелити — УСТРЕ́ЛИТИ (ВСТРЕ́ЛИТИ), лю, лиш, док., перех., розм. Убити пострілом. Устрель же Дончака, Ярославе,.. за святую землю Руську (Мирний, V, 1955, 271); А я вже втратив усяку надію що встрелити.  Словник української мови в 11 томах
5. устрелити — Устрелити, -лю, -лиш гл. Застрѣлить. Ой як стрелив Бондаренко, — гусарина встрелив. КС. 1882. III. 537. Темно, хоч в око встрель. Ном.  Словник української мови Грінченка