устрелити
УСТРЕ́ЛИТИ (ВСТРЕ́ЛИТИ), лю, лиш, док., перех., розм. Убити пострілом.
Устрель же Дончака, Ярославе,.. за святую землю Руську (Мирний, V, 1955, 271);
А я вже втратив усяку надію що встрелити. Цілив на табунці, гатив на одиночки, і мої постріли розривали повітря, не пошкодивши ані одну летючу тварину (Досв., Вибр., 1959, 437);
// Стріляючи, поранити.
— Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? — Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (Коцюб., І, 1955, 365).
Словник української мови (СУМ-11)