утамовувати

УТАМО́ВУВАТИ (ВТАМО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УТАМУВА́ТИ (ВТАМУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що.

1. Переборювати, стримувати, припиняти вияв якого-небудь почуття або відчуття.

Сліз не можу втамувати, щасливих, гордих сліз... Все гладжу плечі [сина] (В. Сосюра);

Дарма, .. що тут чимало сидить юнаків і юнок, яким важко втамувати свою експансивність, але в залі тихо (Б. Антоненко-Давидович);

Втамовуючи страх, Василько ішов між ними [жандармами] вперед (А. Турчинська);

// Ослабляти, заглушати.

Йшла [Надія], спотикаючись, мало не бігла. І хотілося йти ще швидше, немов це могло хоч трохи утамувати той біль (Яків Баш).

2. Задовольняти голод, спрагу і т. ін.

Утамувала левиця жагу, із джерела напившись (М. Зеров);

Стара Беатріче намагається заснути і сном втамувати голод (Ю. Винничук).

Значення в інших словниках

1. утамовувати — утамо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. утамовувати — (втамовувати), -ую, -уєш, недок., утамувати (втамувати), -ую, -уєш, док., перех. 1》 Переборювати, стримувати, припиняти вияв якого-небудь почуття або відчуття. || Ослабляти, заглушати. 2》 Задовольняти голод, спрагу і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. утамовувати — СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. — не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ (ВГАМО́ВУВАТИ), ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ (ВТАМО́ВУВАТИ) рідше, ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ...  Словник синонімів української мови
4. утамовувати — УТАМО́ВУВАТИ (ВТАМО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УТАМУВА́ТИ (ВТАМУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. 1. Переборювати, стримувати, припиняти вияв якого-небудь почуття або відчуття. Сліз не можу втамувати, щасливих, гордих сліз… Все гладжу плечі [сина] (Сос.  Словник української мови в 11 томах