утамовувати

УТАМО́ВУВАТИ (ВТАМО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УТАМУВА́ТИ (ВТАМУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех.

1. Переборювати, стримувати, припиняти вияв якого-небудь почуття або відчуття.

Сліз не можу втамувати, щасливих, гордих сліз… Все гладжу плечі [сина] (Сос., II, 1958, 471);

Він ніяк не міг втамувати тремтіння (Бойч., Молодість, 1949, 35);

Втамовуючи страх, Василько ішов між ними [жандармами] вперед (Турч., Зорі.., 1950, 78);

// Ослабляти, заглушати.

Йшла [Надія], спотикаючись, мало не бігла. І хотілося йти ще швидше, немов це могло хоч трохи утамувати той біль (Баш, Надія, 1960, 88).

2. Задовольняти голод, спрагу і т. ін.

Утамувала левиця жагу, із джерела напившись (Зеров, Вибр., 1966, 323).

Значення в інших словниках

1. утамовувати — утамо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. утамовувати — УТАМО́ВУВАТИ (ВТАМО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УТАМУВА́ТИ (ВТАМУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що. 1. Переборювати, стримувати, припиняти вияв якого-небудь почуття або відчуття. Сліз не можу втамувати, щасливих, гордих сліз... Все гладжу плечі [сина] (В.  Словник української мови у 20 томах
3. утамовувати — (втамовувати), -ую, -уєш, недок., утамувати (втамувати), -ую, -уєш, док., перех. 1》 Переборювати, стримувати, припиняти вияв якого-небудь почуття або відчуття. || Ослабляти, заглушати. 2》 Задовольняти голод, спрагу і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. утамовувати — СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. — не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ (ВГАМО́ВУВАТИ), ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ (ВТАМО́ВУВАТИ) рідше, ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ...  Словник синонімів української мови