утаємничений

УТАЄМНИ́ЧЕНИЙ (ВТАЄМНИ́ЧЕНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до утаємни́чити.

Отак малась ціла та справа, в котру я хоч не втаємничений самою матір'ю, знав і розумів її тепер нараз доволі сам... (О. Кобилянська);

Ніхто не був .. втаємничений у плани гетьмана Мазепи (Б. Лепкий);

Катерина просила родичів, які вже були втаємничені у захворювання Аркадія, поки що тримати язики за зубами (Ірина Вільде);

Біля вудок на складаному стільчику сидів Хвиля. Видно, це було уподобане ним місце, не утаємничене й од Сироти (Ю. Мушкетик);

// утаємни́чено, безос. пред.

Хоч і не всіх утаємничено в цю історію і не всі знають напевне, де він [льотчик] зараз, .. одначе він є десь тут, поміж ними (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. утаємничений — утаємни́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. утаємничений — (втаємничений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до утаємничити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. утаємничений — УТАЄМНИ́ЧЕНИЙ (ВТАЄМНИ́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утаємни́чити. Отак малась ціла та справа, в котру я хоч не втаємничений самою матір’ю, знав і розумів її тепер нараз доволі сам… (Коб.  Словник української мови в 11 томах