утаємничення

УТАЄМНИ́ЧЕННЯ (ВТАЄМНИ́ЧЕННЯ), я, с.

Дія за знач. утаємни́чити.

Боротьба тиха, без втаємничення кого-небудь у розпучливе борикання [борюкання] з чуттям, якому не вільно піддатися, більше скривав мук, як божевільний крик, погроза, сміх... (Уляна Кравченко);

Радянська система була зацікавлена в утаємниченні фактів, які суперечили офіційній історії (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. утаємничення — утаємни́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. утаємничення — (втаємничення), -я, с. Дія за знач. утаємничити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. утаємничення — УТАЄМНИ́ЧЕННЯ (ВТАЄМНИ́ЧЕННЯ), я, с. Дія за знач. утаємни́чити. Боротьба тиха, без втаємничення кого-небудь у розпучливе борикання [борюкання] з чуттям, якому не вільно піддатися, більше скривав мук, як божевільний крик, погроза, сміх… (У. Кравч., Вибр., 1958, 298).  Словник української мови в 11 томах