утаємничення
УТАЄМНИ́ЧЕННЯ (ВТАЄМНИ́ЧЕННЯ), я, с. Дія за знач. утаємни́чити.
Боротьба тиха, без втаємничення кого-небудь у розпучливе борикання [борюкання] з чуттям, якому не вільно піддатися, більше скривав мук, як божевільний крик, погроза, сміх… (У. Кравч., Вибр., 1958, 298).
Словник української мови (СУМ-11)