утаємничення
УТАЄМНИ́ЧЕННЯ (ВТАЄМНИ́ЧЕННЯ), я, с. Дія за знач. утаємни́чити.
Боротьба тиха, без втаємничення кого-небудь у розпучливе борикання [борюкання] з чуттям, якому не вільно піддатися, більше скривав мук, як божевільний крик, погроза, сміх… (У. Кравч., Вибр., 1958, 298).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- утаємничення — утаємни́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- утаємничення — УТАЄМНИ́ЧЕННЯ (ВТАЄМНИ́ЧЕННЯ), я, с. Дія за знач. утаємни́чити. Боротьба тиха, без втаємничення кого-небудь у розпучливе борикання [борюкання] з чуттям, якому не вільно піддатися, більше скривав мук, як божевільний крик, погроза, сміх... Словник української мови у 20 томах
- утаємничення — (втаємничення), -я, с. Дія за знач. утаємничити. Великий тлумачний словник сучасної мови