1. Словник української мови в 11 томах

утаємничений

УТАЄМНИ́ЧЕНИЙ (ВТАЄМНИ́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утаємни́чити.

Отак малась ціла та справа, в котру я хоч не втаємничений самою матір’ю, знав і розумів її тепер нараз доволі сам… (Коб., III, 1956, 215);

Катерина просила родичів, які вже були втаємничені у захворювання Аркадія, поки що тримати язики за зубами (Вільде, Сестри.., 1958, 95);

Біля вудок на складаному стільчику сидів Хвиля. Видно, це було уподобане ним місце, не утаємничене й од Сироти (Мушк., День.., 1967, 84).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утаємничений — утаємни́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. утаємничений — УТАЄМНИ́ЧЕНИЙ (ВТАЄМНИ́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до утаємни́чити. Отак малась ціла та справа, в котру я хоч не втаємничений самою матір'ю, знав і розумів її тепер нараз доволі сам... (О. Кобилянська); Ніхто не був .. Словник української мови у 20 томах
  3. утаємничений — (втаємничений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до утаємничити. Великий тлумачний словник сучасної мови