утаємниченість
УТАЄМНИ́ЧЕНІСТЬ (ВТАЄМНИ́ЧЕНІСТЬ), ності, ж.
Якість за знач. утаємни́чений.
Розледащілі натовпи султанських придворних, різними способами добуваючи вісті й новини, мерщій намагалися похвалитися своїм знанням, своєю втаємниченістю (П. Загребельний);
Нерідко вони [підлітки] стають жертвами нездорового інтересу до тієї утаємниченості, конспіративності, ореолом якої оточені наркомани (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)