утаємничувати

УТАЄМНИ́ЧУВАТИ (ВТАЄМНИ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УТАЄМНИ́ЧИТИ (ВТАЄМНИ́ЧИТИ), чу, чиш, док.

1. кого у що. Відкривати кому-небудь таємницю, прилучати когось до неї, до чогось прихованого.

Коли втаємничуємо іншу людину в життя нашої душі, зміняємося: тратимо багато, тратимо себе... (Уляна Кравченко);

Іноді він [дипломат] навіть утаємничує доньку у свої службові клопоти (О. Гончар);

Коли я втаємничив у свої справи Лялю, вона почала просити мене одразу ж вирушити з нею до Городища (з газ.).

2. що, рідко. Тримати в таємниці.

* Образно. Тепер [після відкриття атомної енергії] можна було вірити, що настає день, коли людина зуміє оволодіти первинним джерелом енергії, яку природа так довго утаємничувала і ховала від допитливого розуму (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. утаємничувати — утаємни́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. утаємничувати — (кого) відкривати таємницю кому, кн. вводити в таємниці; (від кого) СОВ. утаювати, ховати, тримати в секреті.  Словник синонімів Караванського
3. утаємничувати — (втаємничувати), -ую, -уєш, недок., утаємничити (втаємничити), -чу, -чиш, док., перех. 1》 кого у що.Відкривати кому-небудь таємницю, прилучати когось до неї, до чогось прихованого. 2》 що, рідко. Тримати в таємниці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. утаємничувати — УТАЄМНИ́ЧУВАТИ (ВТАЄМНИ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УТАЄМНИ́ЧИТИ (ВТАЄМНИ́ЧИТИ), чу, чиш, док., перех. 1. кого у що. Відкривати кому-небудь таємницю, прилучати когось до неї, до чогось прихованого.  Словник української мови в 11 томах