утверджувати
УТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УТВЕРДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док.
1. що, рідко. Міцно укріплювати, встановлювати на чомусь.
Хто її [ялину] утвердив на кремінні? (М. Рудь).
2. що. Установлюючи що-небудь, робити міцним, непорушним; остаточно зміцнювати.
Люди утверджують свою владу, своє торжество над землею і стихіями, підкоряють розумному контролеві природу (І. Волошин);
Для того, щоб поступово утверджувати рівноправ'я у наших суспільствах як для жінок, так і для чоловіків, необхідно визначити чітку мету (з наук.-попул. літ.);
Се письмо мало бути .. документом, котрий може або утвердити його любов, або знівечити її до самої основи (І. Франко);
Творчість Шевченка утвердила реалізм в українській літературі (з наук. літ.).
(1) Утверди́ти себе́ як хто, що – зміцнівши, проявити себе певним чином.
Наше мистецтво утвердило себе як мистецтво життєвої правди, і тому воно оптимістичне за своєю суттю (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)