утверджувати

УТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УТВЕРДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех.

1. рідко. Міцно укріплювати, встановлювати на чомусь.

Хто її [ялину] утвердив на кремінні? (Рудь, Дон. зорі, 1958, 24).

2. Установлюючи що-небудь, робити міцним, непорушним; остаточно зміцнювати.

Люди утверджують свою владу, своє торжество над землею і стихіями, підкоряють розумному контролеві природу (Вол., Сади.., 1950, 204);

Від комсомольських часів ще збереглися в ній бурхлива запальність і.. чиста віра її молодості — віра в те, що життя, яке вона будує, яке зі всією пристрастю утверджує, це життя може й повинно бути досконалим, давати людині повноту радості й щастя (Гончар, Тронка, 1963, 81);

Се письмо мало бути.. документом, котрий може або утвердити його любов, або знівечити її до самої основи (Фр., III, 1950, 458);

Утвердивши радянську владу і завоювавши право на землю й на комуністичну мрію, Микита Гопченко прибув до свого села ранньої весни (Ю. Янов., II, 1954, 156);

Творчість Шевченка утвердила реалізм в українській літературі (Укр. літ., 8, 1957, 218).

Утверди́ти себе́ як хто, що — зміцнівши, проявити себе певним чином.

Наше мистецтво утвердило себе як мистецтво життєвої правди, і тому воно оптимістичне за своєю суттю (Літ. Укр., 12.I 1965, 1).

Значення в інших словниках

1. утверджувати — утве́рджувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. утверджувати — УТВЕРДЖУВАТИ – ЗАТВЕРДЖУВАТИ Утверджувати, -ую, -уєш, утвердити, -джу, -диш. Установлюючи щось, робити міцним, непорушним: утверджувати (утвердити) владу, утверджувати реалізм у літературі, утверджувати (утвердити) себе. Затверджувати1, затвердити.  Літературне слововживання
3. утверджувати — Усталювати, УСТАНОВЛЮВАТИ, (владу — ще) закріплювати, зміцнювати.  Словник синонімів Караванського
4. утверджувати — Стверджувати, ствердити, постверджувати, засвідчувати, засвідчити, позасвідчувати, посвідчувати, посвідчити, зміцнювати, зміцнити, позміцнювати, див. твердити, константувати  Словник чужослів Павло Штепа
5. утверджувати — УТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УТВЕРДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док. 1. що, рідко. Міцно укріплювати, встановлювати на чомусь. Хто її [ялину] утвердив на кремінні? (М. Рудь). 2. що. Установлюючи що-небудь, робити міцним, непорушним; остаточно зміцнювати.  Словник української мови у 20 томах
6. утверджувати — -ую, -уєш, недок., утвердити, -джу, -диш, док., перех. 1》 рідко. Міцно укріплювати, встановлювати на чомусь. 2》 Установлюючи що-небудь, робити міцним, непорушним; остаточно зміцнювати. Утвердити себе як хто, що — зміцнівши, проявити себе певним чином.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. утверджувати — ЗМІ́ЦНЮВАТИ (робити міцнішим, стійкішим, сильнішим), УКРІ́ПЛЮВАТИ, УКРІПЛЯ́ТИ, УТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОСИ́ЛЮВАТИ, СКРІ́ПЛЮВАТИ, СКРІПЛЯ́ТИ, УПОТУ́ЖНЮВАТИ (ВПОТУ́ЖНЮВАТИ) рідко, МІЦНИ́ТИ рідко; ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ, ЗАКРІПЛЯ́ТИ (роблячи тривалим, постійно діючим)...  Словник синонімів української мови