утинок
УТИ́НОК (ВТИ́НОК), нка, ч.
1. Що-небудь обрубане, обрізане, вкорочене.
У всьому корова як корова – і ноги на місці, і роги круті, а ось хвіст – куций. Не хвіст, а утинок (О. Донченко);
Тут кишла людей на долонях нив У зелених втинках тополь і платанів (Л. Первомайський).
2. діал. Обріз (див. обрі́з²).
Бандити зривають з плечей карабіни та втинки і роз'їжджаються на дві сторони (М. Стельмах);
Свій утинок він уже встиг віддати Степанові Кушніру, що лежав поруч у другій борозенці і немилосердно лаявся після кожного пострілу (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)