утинок

УТИ́НОК (ВТИ́НОК), нка, ч.

1. Що-небудь обрубане, обрізане, вкорочене.

У всьому корова як корова — і ноги на місці, і роги круті, а ось хвіст — куций. Не хвіст, а утинок (Донч., VI, 1957, 143);

Тут кишла людей на долонях нив У зелених втинках тополь і платанів (Перв., І, 1958, 109).

2. діал. Обріз ( див. обрі́з²).

Бандити зривають з плечей карабіни та втинки і роз’їжджаються на дві сторони (Стельмах, II, 1962, 197);

Свій утинок він уже встиг віддати Степанові Кушніру, що лежав поруч у другій борозенці і немилосердно лаявся після кожного пострілу: куцак сильною віддачею мало не виривав чоловіка із землі (Стельмах, II, 1962, 192).

Значення в інших словниках

1. утинок — ути́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. утинок — Нка, ч. 1. Що-небудь обрубане, обрізане, вкорочене. 2. діал. Обріз. ...а колимська дорога свій утинок доносить аж сюди, де знемога лячно тонкоголосить. (П-2:167).  Словник поетичної мови Василя Стуса
3. утинок — УТИ́НОК (ВТИ́НОК), нка, ч. 1. Що-небудь обрубане, обрізане, вкорочене. У всьому корова як корова – і ноги на місці, і роги круті, а ось хвіст – куций. Не хвіст, а утинок (О. Донченко); Тут кишла людей на долонях нив У зелених втинках тополь і платанів (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. утинок — (втинок), -нка, ч. 1》 Що-небудь обрубане, обрізане, вкорочене. 2》 діал. Обріз (див. обріз II).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. утинок — ОБРІ́З (гвинтівка з укороченим стволом і прикладом), ВІДРІ́З, ВІДРІЗА́Н (ОДРІЗА́Н) розм., КУЦА́К розм., ОБРІЗА́Н розм. рідше, УТИ́НОК (ВТИ́НОК) діал. По селах і хуторах темними осінніми ночами лунали постріли з обрізів (В.  Словник синонімів української мови
6. утинок — Утинок, -нку м. Отрубокъ, обрубокъ. Н. Вол. у. Шух. І. 96. Вас. 14 7.  Словник української мови Грінченка