утихомирюватися
УТИХОМИ́РЮВАТИСЯ (ВТИХОМИ́РЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УТИХОМИ́РИТИСЯ (ВТИХОМИ́РИТИСЯ), рюся, ришся, док.
1. Ставати спокійним, заспокоюватися, припиняти бурхливий вияв якихось почуттів.
Савенко втихомирюється, .. вмощується за столом (М. Чабанівський);
Соломія втихомирилась, заспокоїлась. Життя в хаті знов плинуло, як тиха невеличка річка, тихо й рівно (І. Нечуй-Левицький);
Сагайдачний зліз з бочки, а на його місце виліз Дорошенко. Стояв деякий час, поки козаки утихомирилися (О. Маковей);
Коли .. Мічурін опустився в крісло, зал довго ще не міг втихомиритись, довго ще гукали йому славу молоді голоси (О. Довженко);
// Припиняти якісь свої дії, ставати мирно настроєним.
Гайвороння, що весь день б'ється в лісі за гнізда, втихомирюється і всю ніч навіть не зойкне (В. Земляк);
Вони виїздять тихо, пси втихомирились давно (І. Франко);
Вдові звеліли сісти й не клясти. .. Насилу втихомирилась кобітка (Л. Костенко);
// Припинятися, затихати (про бійку, бій, воєнні дії і т. ін.).
Заподій [богине], щоб година спокою до нас завітала. Щоб на землі і морях втихомирились війни (М. Зеров);
// безос.
Як уже втихомирилось, Тиміш Лозина став під вікном і поклав обидві руки на держак довбні (П. Козланюк).
2. Ставати слабшим, ущухати (про явище природи).
Вітер трохи стих, вже не крутило так дрібним снігом, але завірюха ще не втихомирювалась (Ю. Збанацький);
// безос.
Я лютувавсь не менш за негоду, і хоч сьогодні втихомирилось надворі, навіть одлига, а в серці мому [моєму] таки лишився жаль за втраченим часом (М. Коцюбинський);
// Ставати спокійним (про серце, нерви, душу).
День випав напрочуд гожий .. Серце раділо, і втихомирювалась душа (Ю. Смолич);
Якесь недобре почування заворушилось в його серці й не давало серцю втихомиритись (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)