утихомирювач

УТИХОМИ́РЮВАЧ (ВТИХОМИ́РЮВАЧ), а, ч.

Той, хто утихомирює кого-, що-небудь.

– Тільки підійди котрий, щелепу розтрощу! – застеріг їх [панських слуг] .. Шмалько .. Справник зрозумів, що взяти цього відчайдушного рибалку навряд чи пощастить .. і він не виконає своєї місії як наглядач порядку і втихомирювач цієї гайдамацької ватаги (С. Добровольський);

Отакий він [Г. Державін] був завжди: подивитися – кріпосник з кріпосників, царю підпора, втихомирювач Пугачовського бунту. А копнути глибше – нікого не ненавидів він так, як дворянство (О. Полторацький).

Значення в інших словниках

1. утихомирювач — утихоми́рювач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. утихомирювач — (втихомирювач), -а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. утихомирювач — УТИХОМИ́РЮВАЧ (ВТИХОМИ́РЮВАЧ), а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь. — Тільки підійди котрий, щелепу розтрощу! — застеріг їх [панських слуг].. Шмалько.. Справник зрозумів, що взяти цього відчайдушного рибалку навряд чи пощастить..  Словник української мови в 11 томах