утовкти
УТОВКТИ́¹ (ВТОВКТИ́), вчу́, вчеш, док., кого, що.
Потовкти в належній мірі.
І син, і невістка, було, її усе лають, то за молоко, що десь ділось, то за пшоно, що не добре втовкла (Ганна Барвінок).
УТОВКТИ́² див. втовкти́1.
Словник української мови (СУМ-20)