утовкти
УТОВКТИ́¹ (ВТОВКТИ́), вчу́, вчеш, док., перех. Потовкти в належній мірі.
І син, і невістка, було, її усе лають, то за молоко, що десь ділось, то за пшоно, що не добре втовкла (Барв., Опов.., 1902, 369).
УТОВКТИ́² див. втовкти́¹.
Словник української мови (СУМ-11)