утомлювати

УТО́МЛЮВАТИ (ВТО́МЛЮВАТИ), юю, юєш і рідко УТОМЛЯ́ТИ (ВТОМЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), омлю́, о́миш, док., кого, що.

Доводити до втоми, знесилювати кого-, що-небудь; стомлювати.

Дорога морем нітрошки не втомлює мене, навпаки, я весь час спочиваю (М. Коцюбинський);

Ця остання сповідь, здавалося, не тільки не втомляла її, а навпаки – додавала животворну силу вмираючому тілу (Л. Яновська);

Спочивають добрі люде, Що кого втомило: Кого – щастя, кого – сльози, Все нічка покрила (Т. Шевченко);

Дуже я було утомила свою ногу .. ходінням (Леся Українка);

Багатьох пастухів, переважно молодших, утомила довга дорога лісом (В. Гжицький);

Присіли [бійці] в траншеї. Враження бою і тяжка нічна робота втомили їх (О. Гончар);

// Викликати почуття незадоволення, досади; набридати.

Розмова з Аллою Михайлівною почала втомляти мене, теми у нас мінялись часто, швидко й без мети (Леся Українка);

Аж утомив [кінорежисер] компліментами. Я ще раз потиснув йому руку й лишився на самоті (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. утомлювати — уто́млювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. утомлювати — (втомлювати), -юю, -юєш і рідко утомляти (втомляти), -яю, -яєш, недок., утомити (втомити), -омлю, -омиш, док., перех. Доводити до втоми, знесилювати кого-, що-небудь; стомлювати. || Викликати почуття невдоволення, досади; набридати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. утомлювати — СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал.  Словник синонімів української мови
4. утомлювати — УТО́МЛЮВАТИ (ВТО́МЛЮВАТИ), юю, юєш і рідко УТОМЛЯ́ТИ (ВТОМЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), омлю́, о́миш, док., перех. Доводити до втоми, знесилювати кого-, що-небудь; стомлювати.  Словник української мови в 11 томах