утятий
УТЯ́ТИЙ (ВТЯ́ТИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до утя́ти.
З обрізаними вухами, утятими носами чи обрубаними руками вони [каліки] сиділи окружно під церквою (П. Панч);
А дорога – ота спадна – втята, обірвався – летів-летів – бився об каміння (В. Стус);
В звичайні метри і традиційні строфічні побудови він [Є. Плужник] уміє внести .. багато свого, індивідуального (вільна “текучість” ритмів, .. а часто й зовсім обрубані, утяті рядки) (з наук. літ.);
// утя́то, безос. пред.
Олю, Олю, – чуєш? – свято! Вже ми вільні! Сонця блиск! Гідрі голову утято, зник фашистський чорний тиск (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)