утішений
УТІ́ШЕНИЙ (ВТІ́ШЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до уті́шити.
[Кай Летіцій:] Панотче гідний, радий я спіткати тебе так несподівано. [Аецій Панса:] І я випадком сим утішений немало (Леся Українка);
Уляна Григорівна, втішена доччиною радістю, безтурботно спала (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)