учарування

УЧАРУВА́ННЯ (ВЧАРУВА́ННЯ),

Дія за знач. вчарува́ти.

Йому [Володимиру] захотілося, щоб це його вчарування тривало якомога довше, хай довше покупається він у хвилях такого п'янкого гіпнозу – не мав сили не дивитися на неї, хоч не мав уже сили й дивитись (Валерій Шевчук).