учаровувати
УЧАРО́ВУВАТИ (ВЧАРО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УЧАРУВА́ТИ (ВЧАРУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., кого.
1. Те саме, що зачаро́вувати 1.
– Ти вчарувала його. Дала йому якесь дання (І. Франко).
2. Те саме, що зачаро́вувати 2.
– Хіба я гірша за ту вашу західнячку? Не розумію, чим вона всіх вас вчаровує? (О. Гончар);
Липнева Полтава приваблює, вчаровує (з газ.);
Чи тебе так вчарували її чорні брови, чи тебе так приманили воли та корови?! (Уляна Кравченко);
Не знаю, що мене до тебе тягне, Чим вчарувала ти мене (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)