учарований
УЧАРО́ВАНИЙ (ВЧАРО́ВАНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. до учарува́ти.
Учителю, стою перед тобою, Малий, вчарований до німоти (Д. Павличко);
Вчарований принадністю й людинолюбством письменника [М. Коцюбинського], лікар допізна зачитувався вдома його книгами (з газ.).
2. у знач. прикм. Який виражає захоплення.
Дві-три хвилини знайомства, .. вчарована усмішка у відповідь на твою репліку – і ти вже ніколи не забудеш його (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)