учиняти
УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, УЧИ́НЮВАТИ (ВЧИ́НЮВАТИ), юю, юєш, недок., УЧИНИ́ТИ (ВЧИНИ́ТИ), иню́, и́ниш, док.
1. що. Робити, здійснювати що-небудь.
Ще сонце не зійшло, а вже пташня Гучний концерт за вікнами вчиняє (Л. Дмитерко);
Орлик вчинив королівську волю, передаючи його слова вірно й докладно (Б. Лепкий);
Я знав людей, котрі вчиняли великі святотатства для того, щоб допомогти іншим людям (Ю. Мушкетик);
Він не соромився власноручно пелюшки прати, більше того, проробляв це з таким виглядом, ніби вчиняв якийсь безмежно важливий ритуал (О. Гончар);
[Сестра Серахвима:] А, одступаєшся? Ховаєшся?.. Кажи, що учинила... Боїшся? (Панас Мирний);
І стали грудьми проти них, і вразили передніх, і вчинили прю велику (з переказу);
Тяжкими вчинив Він кайдани мої (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Оскаржену Марусю Чураївну тоді суддя суворо запитав, – коли, чого і для якой причини таке незбожне діло учинила? (Л. Костенко);
Це обурило старого запорожця, і він учинив страшний розгардіяш (С. Добровольський);
// У сполуч. з деякими іменниками означає: здійснювати, робити, виявляти те, що виражають ці іменники.
[Ярослав (гнівно):] Хто сміє тут крамолу учиняти І сварами бентежити народ? (І. Кочерга);
Аркадці галас підняли, Клялися учинить одплату, Хоча би трупом всі лягли (І. Котляревський);
Виразними штрихами змальовано внутрішнє переживання революціонера, який через кілька хвилин повинен вчинити замах (з наук.-попул. літ.);
– Спасибі вам, панове-молодці, Преславнії запорожці, За честь, за славу, за повагу, Що ви мені учинили (Т. Шевченко);
– Здається, нікому я й лиха не бажаю, а хтось мені вчинив таку капість [капость], – сказав засмученим голосом Филін (І. Нечуй-Левицький);
[Вітровий:] Рахівник мені казав, що ти йому цілу ревізію вчинив. Всі книги переглянув (О. Корнійчук);
* Образно. Хмари по небу пливуть вибагливо й вільно, .. вчиняють битви і змагання (О. Довженко).
2. Діяти певним чином, способом.
Вирішив Іван іти тільки на схід, нікуди не звертаючи. Так і вчинив (з казки);
А що ще більше вчинив із нею той час? (О. Кобилянська);
От погано він учинив, що не зробив ніякої прикмети на тому місці, де вода тече, а тепер як його поночі знайдеш? (Б. Грінченко);
Леся здригнулася і знов благально глянула на батька. – Не треба так хвилюватися, – заспокоїв той, голублячи дочку. – Вчинила ти вірно (М. Олійник);
Учинив Господь те, що задумав (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Може, воно вам [дітям] уже й ні до чого. Все ж учиню так, як тато звелів (Д. Павличко).
3. що, заст. Подавати, справляти (позов).
[Констанцій:] Пробач... я хтів сказати, є відомість, що Туллія вже позов учинила у суд на половину всіх маєтків, – се нібито належить їй від тебе (Леся Українка).
4. що і без прям. дод. Заправляти дріжджами, запарою розчин борошна (для виготовлення тіста на хліб і т. ін.).
– Мені здається, що й та страва не буде йому смачна .. і навіть той хліб не буде смачний, що я не своїми руками вчиняла (І. Нечуй-Левицький);
– Тільки ж ти мою роботу знаєш? У такі дні раз учиняти на хліб, а під ярмарок – двічі (Панас Мирний);
Оксана саме учиняла хліб, коли до хати повернувся Бровко (С. Добровольський);
– Мамо, хлібинку на завтра. Іду в далеку дорогу .. Мати тихо зітхнула й прядку одставила: – На хліб на дорогу треба вчинити... (А. Головко);
Скільки клопоту і праці треба докласти, щоб випекти хліб. І тісто вчинити, і замісити, і піч нагріти (з газ.).
Пода́ти (рідше да́ти, учини́ти і т. ін.) / подава́ти (рідше дава́ти, учиня́ти і т. ін.) по́зов див. подава́ти¹;
Роби́ти (твори́ти, чини́ти і т. ін.) / зроби́ти (вчини́ти, підсу́нути і т. ін.) па́кість (па́кость) див. роби́ти;
Чини́ти (ста́вити, учиня́ти і т. ін.) / учини́ти о́пір <�Стоя́ти / ста́ти [в (на)] о́пір> див. чини́ти¹.
○ (1) Учини́ти / чини́ти до́пит – допитати.
Новим утікачам [Наливайко] увечері прилюдний допит учинив (Іван Ле);
Райці готували чинити лікареві допит: чим він лікує і чому робить це потаємно, без відома магістрату (Р. Іваничук).
(2) Учини́ти суд – з'ясувати провину і встановити відповідне покарання.
[Матушка гуменя:] Ведіть і запріть її у льох на кріпкі запори. Завтра ми суд над нею учинимо (Панас Мирний);
Обуренню не було меж .. Тут же було вирішено чинити суд над злочинцем (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)