учинятися
УЧИНЯ́ТИСЯ (ВЧИНЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, УЧИ́НЮВАТИСЯ (ВЧИ́НЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ), иню́ся, и́нишся, док.
1. Ставатися, відбуватися.
Робе́рт тоді вийшов до люду й сказав: “Шотландці! вчинилася зрада!” (Леся Українка);
[Яциха:] Чи ти знаєш, що вчинилось, Я з Мусієм зараз билась! (М. Кропивницький);
– Завтра страта повстанців, хай учиниться над ними вирок правосуддя (З. Тулуб);
Чи то, може, ранкова прохолода пробилася з балкона через відкриті двері, чи, може, що інше йому вчинилось, а тільки весь бився в дрібному ознобі (Ю. Збанацький);
// Підніматися, здійматися (про галас, крик, шум і т. ін.).
Кілька разів у той час, коли бій ішов під самими стінами Преслави, в стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко);
Тим часом надворі учинився заколот: Йоч Галчан гаряче боронив свої авторські права й поривався до хати (М. Коцюбинський);
Що то за шум учинивсь на базарі? Куди так весело поспішає базарна громада? (О. Довженко);
Тепер вчинився гармидер, якого не знала досі Бородянка за пам'яті й найстарших дідів (Ю. Смолич);
// тільки док. Початися.
З тих часів, як війна учинилася, ніякої торгівлі з Річчю Посполитою не було (Н. Рибак);
Сагайдачний, ще поки у пристані вчинився пожар, заплив із своїми суднами у лиман Девни (А. Чайковський).
2. тільки док., діал. Зробитися, стати.
Там токи, повні збіжжя, там овечі кошари. Дивовавсь [дивувавсь], розглядаючи все те, Черевань: який-то його шуряк учинивсь дука! (П. Куліш).
3. тільки док., діал. Опинитися.
Вона так несподівано вчинилася обік Фрузі, що ся, зирнувши вбік, аж злякалася, побачивши її (І. Франко);
Цими гадками Панько так зайнявся, що й не стямився, коли вчинився в місті (Л. Мартович).
4. Заправлятися дріжджами, запарою (про тісто).
Млинець той сам і мелеться, сам і вчиняється, сам і міситься (Сл. Б. Грінченка);
Щось у мене дома діється: На решето мука сіється, А на сито підсівається, Сама діжа учиняється (з народної пісні).
5. тільки недок. Пас. до учиня́ти 1, 4.
Словник української мови (СУМ-20)