ушанування

УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), я, с.

1. Дія за знач. ушано́вувати і ушанува́ти.

Юзині родичі не жалували коштів на учту, на ушанування 16-літніх роковин дочки-одиначки (Леся Українка);

Він [Л. Биков] задумав свої фільми як вшанування пам'яті солдатів, що полягли в боях Великої Вітчизняної війни (з газ.);

У нелегальних гуртках галицька молодь вивчала твори Т. Шевченка, давши цим почин до вшанування Кобзаря (з наук.-попул. літ.).

2. діал. Повага, пошана.

Минаючи попри нас, вона спаленіла і, кланяючись з ушануванням перед моєю матір'ю, вдарила коня й майнула далі (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. ушанування — ушанува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ушанування — (вшанування), -я, с. 1》 Дія за знач. ушановувати і ушанувати. 2》 діал. Повага, пошана. Моє [вам] ушанування — ввічлива формула вітання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ушанування — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст.  Словник синонімів української мови
4. ушанування — Ушанува́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ушанування — УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. ушано́вувати і ушанува́ти. Юзині родичі не жалували коштів на учту, на ушанування 16-літніх роковин дочки-одиначки (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. ушанування — Ушанування, -ня с. Почтеніе, уваженіе. Не маю я ушанування. Котл. Ен. VI. 6.  Словник української мови Грінченка