ушанування

УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), я, с.

1. Дія за знач. ушано́вувати і ушанува́ти.

Юзині родичі не жалували коштів на учту, на ушанування 16-літніх роковин дочки-одиначки (Л. Укр., III, 1952, 666);

Все більшого розповсюдження на Україні набувають колгоспні свята Трудової слави. Вони влаштовуються для вшанування передових виробничників (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 111);

Вшанування пам’яті поета-революціонера Т. Г. Шевченка; Вшанування міст-героїв; Вшанування передовиків полів.

2. діал. Повага, пошана.

Минаючи попри нас, вона спаленіла і, кланяючись з ушануванням перед моєю матір’ю, вдарила коня й майнула далі (Коб., III, 1956, 51).

Моє́ [вам] ушанува́ння — ввічлива формула вітання.

[Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине. Ну, моє вшанування ще раз (Л. Укр., II, 1951, 66).

Значення в інших словниках

1. ушанування — ушанува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ушанування — УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. ушано́вувати і ушанува́ти. Юзині родичі не жалували коштів на учту, на ушанування 16-літніх роковин дочки-одиначки (Леся Українка); Він [Л.  Словник української мови у 20 томах
3. ушанування — (вшанування), -я, с. 1》 Дія за знач. ушановувати і ушанувати. 2》 діал. Повага, пошана. Моє [вам] ушанування — ввічлива формула вітання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ушанування — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст.  Словник синонімів української мови
5. ушанування — Ушанува́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ушанування — Ушанування, -ня с. Почтеніе, уваженіе. Не маю я ушанування. Котл. Ен. VI. 6.  Словник української мови Грінченка