ушпигнути
УШПИГНУ́ТИ (ВШПИГНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., кого, що, чим і без дод., розм.
1. Уколоти чим-небудь тонким, гострим, ужалити і т. ін.
Еней од Турна утікає! І Турн вдогонку поскакав. Той не втече, сей не догонить, От тілько-тілько не вшпигне (І. Котляревський);
Пан з великою бородою зірвався з місця, немов його вшпигнула гадюка (І. Франко).
2. перен. Дошкулити комусь, образивши зауваженням, натяком.
– Мосьє Дулькевич забув, що він розповідає про мосьє Марчинського, – ушпигнув поляка француз (П. Загребельний);
– Ви хотіли мене вшпигнути, а між тим це реальний факт (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)