ущипнути
УЩИПНУ́ТИ (ВЩИПНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., кого, що.
1. Ухопивши за шкіру тіла (кінчиками пальців, дзьобом і т. ін.), стиснути сильно, боляче.
Левантина почала совати рогачем у печі, а він [Квасюк] тим часом ущипнув її за руку (Б. Грінченко);
Оленка спробувала було жартувати, але .. Галя боляче ущипнула її за коліно під столом, що вона одразу примовкла (В. Кучер);
Старий погладив птицю, а вона, чекаючи потрави, закинула голову на спину, а потім ущипнула господаря за палець (М. Стельмах);
Він нахилився, щоб ущипнути поближчу за щоку, але черниця повагом відтрутила його руку (П. Загребельний).
2. перен. Пронизати, викликаючи відчуття пощипування (про холод, вітер, мороз і т. ін.);
// безос.
Подихнуло на Пилипка вільним холодним повітрям, ущипнуло за ніс (Панас Мирний).
3. перен., розм. Сказати кому-небудь щось гостре, дошкульне; вразити словом, словами.
– Де ж твої, царівно, дорогі убрання та діаманти?.. – знов ущипнула Паміру раджиха (І. Нечуй-Левицький);
– Ага-а, – злякалися приятеля [станового]? – ущипнув він мене (Панас Мирний);
Сергій зрозумів його слова, як шпильку під бік. І заворушилася в ньому каламутна неприязнь ущипнути Тимка якнайболючіше (Григорій Тютюнник).
4. Щипаючи, відірвати, відокремити частину чого-небудь.
Тут ущипне [овечка] травку, там ущипне та й далі, та й далі (І. Франко);
За два дні перший раз ущипнув Роман крихту хліба і через силу її проковтнув (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)