уярмлювати
УЯ́РМЛЮВАТИ, юю, юєш і УЯРМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЯРМИ́ТИ, млю́, миш; мн. уярмля́ть; док., кого, що.
Позбавляти свободи, незалежності; цілком підкоряти своїй владі; поневолювати.
Були часи, коли Новому Риму – Візантії щастило захоплювати в Європі, Азії, Єгипті великі простори землі, поневолювати цілі народи, забирати їх багатства, уярмлювати людей (С. Скляренко);
Ви хочете нас уярмить? Дарма! Дарма вас ваблять наших надр принади! (М. Бажан);
[Ріка] лежала перед ним, як незаймана жінка, як земля, як безмежний текучий простір, що поглинає усе на світі, уярмлює і ув'язнює навіть час (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)